Об’єднання Італії та його передумови
Знаєте, коли ми сьогодні дивимося на карту Європи, Італія здається чимось цілісним і звичним. Сонячні курорти, смачна паста, стильний одяг і багата культура. Але ще в середині дев’ятнадцятого століття ніякої єдиної італійської держави просто не існувало. На цій території розташовувалася купа дрібних королівств, герцогств і окремих областей. Частина з них взагалі перебувала під прямим контролем Австрійської імперії, а Папська область у центрі жила за своїми законами.
Ідея зібрати всі землі разом виникла не на порожньому місці. Італійці давно втомилися від чужоземного панування і постійних кордонів всередині власного регіону. Це національно-визвольне піднесення отримало назву Рісорджименто, що буквально перекладається як відродження. Люди хотіли свободи, єдиного ринку та простої можливості жити у своїй країні.
Шлях до єдності виявився довгим і кривавим. Це була не просто одна вдала битва чи підписання одного документа. Процес розтягнувся на десятиліття, включав три війни за незалежність, безліч таємних змов і навіть революційні повстання. Але щоб зрозуміти, як усе починалося, треба поглянути на стан земель після Віденського конгресу.
Політична карта до того, як почалося об’єднання Італії
Після поразки Наполеона великі держави вирішили перекроїти Європу під свої інтереси. У тисяча вісімсот п’ятнадцятому році Віденський конгрес фактично віддав північні італійські землі Апеннінського півострова під контроль Австрії. Ломбардія і Венеція стали частиною австрійських володінь. На півдні запанувала династія Бурбонів у Королівстві Обох Сицилій. У центрі збереглася Папська держава під управлінням Ватикану.
Єдиним незалежним італійським утворенням із місцевою династією залишалося Сардинське королівство, яке частіше називали П’ємонтом. Саме воно згодом і стало головним рушієм усіх процесів.
| Територія | Хто контролював | Основні особливості |
|---|---|---|
| Ломбардо-Венеціанське королівство | Австрійська імперія | Економічно розвинутий північний регіон під жорстким контролем |
| Сардинське королівство (П’ємонт) | Династія Савойських | Незалежна держава з армією та конституцією |
| Папська область | Папа Римський | Релігійний та політичний центр у центрі півострова |
| Королівство Обох Сицилій | Династія Бурбонів | Аграрний південь із високим рівнем бідності |
| Малі герцогства (Парма, Модена, Тоскана) | Австрійські протекторати | Залежні від Відня дрібні держави |
Така роздробленість заважала абсолютно всьому. Торговці мали платити мито кожні п’ятдесят кілометрів, закони відрізнялися від міста до міста, а за будь-яку критику влади можна було легко потрапити до в’язниці.
Головні діячі та їхній внесок
Історія не робиться сама по собі, її творять конкретні люди. У випадку з італійськими землями зійшлися чотири дуже різні особистості, без яких нічого б не вийшло. Вони часто сперечалися між собою і мали різне бачення майбутнього, але робили одну спільну справу.
- Джузеппе Мадзіні – ідеолог і романтик, який створив таємне товариство Молода Італія та мріяв про республіку.
- Камілло Бенсо ді Кавур – хитрий прем’єр-міністр П’ємонту, дипломат і прагматик, який розраховував політичні кроки.
- Джузеппе Гарібальді – народний герой, безстрашний генерал і керівник легендарного походу червоносорочечників.
- Віктор Еммануїл II – король П’ємонту, який зумів об’єднати довкола себе патриотичні сили та став першим правителем єдиної країни.
Мадзіні запалював серця молоді, Кавур домовлявся з Францією та Великою Британією, а Гарібальді воював на полі бою. Віктор Еммануїл усе це фіксував на державному рівні. Поєднання їхніх зусиль дало той самий результат.
Три війни за незалежність та їхні наслідки
Перша спроба скинути австрійський гніт відбулася під час подій тисяча вісімсот сорок восьмого року. Тоді хвиля революцій прокотилася всією Європою. Італійці теж підняли повстання у Мілані та Венеції. Король П’ємонту Карл Альберт вирішив підтримати народ і оголосив війну Австрії. Проте Перша війна за незалежність закінчилася поразкою. Італійським військам бракувало досвіду та єдності, а австрійська армія виявилася сильнішою.
Проте поразка не зупинила процес, а лише змусила змінити тактику. Новий прем’єр П’ємонту Кавур зрозумів, що самотужки здолати Австрію неможливо. Потрібні були сильні союзники на міжнародній арені.
Друга війна за незалежність розпочалася у тисяча вісімсот п’ятдесят дев’ятому році, коли П’ємонт заручився підтримкою французького імператора Наполеона III. Ключовою подією стала битва при Сольферіно, де австрійці зазнали важкої поразки. Саме після цієї жахливої за кількістю поранених битви Анрі Дюнан вирішив створити організацію Червоний Хрест. За підсумками цієї кампанії Ломбардія нарешті увійшла до складу П’ємонту.
Легендарний похід Гарібальді на південь
Доки на півночі йшли дипломатичні ігри, на півдні вибухнуло справжнє народне повстання. Навесні тисяча вісімсот шістдесятого року Джузеппе Гарібальді зібрав загін добровольців із тисячі чоловік. Вони сіли на кораблі в Генуї та вирушили на Сицилію. Цю акцію пізніше назвуть Експедицією Тисячі.
Мало хто вірив у успіх цієї авантюри. Тисяча цивільних добровольців проти професійної армії Бурбонів здавалася безумством. Але добровольці у червоних сорочках мали божевільну мотивацію. Місцеве населення зустрічало їх як визволителів. За короткий час Гарібальді звільнив Сицилію, переправився на континент і зайняв Неаполь.
Це був вирішальний момент. Гарібальді міг оголосити себе диктатором або створити південну республіку, але він виявився справжнім патріотом. Під час знаменитої зустрічі біля міста Теано він передав усі завойовані землі королю Віктору Еммануїлу II.
| Етап Рісорджименто | Роки | Основна подія | Здобутий результат |
|---|---|---|---|
| Перша війна | 1848-1849 | Повстання проти Австрії | Поразка італійців, але початок руху |
| Друга війна | 1859 | Битва при Сольферіно | Приєднання Ломбардії до П’ємонту |
| Похід Гарібальді | 1860 | Експедиція Тисячі | Звільнення Сицилії та Неаполя |
| Проголошення королівства | 1861 | Засідання парламенту в Турині | Офіційне утворення Італійського королівства |
| Третя війна | 1866 | Союз із Пруссією | Повернення Венеції |
| Взяття Рима | 1870 | Вхід військ через ворота Піа | Рим стає столицею держави |
У тисяча вісімсот шістдесят першому році в Турині зібрався перший загальноіталійський парламент. На ньому офіційно оголосили про створення Королівства Італія. Проте процес ще не був завершений, адже поза межами держави залишалися Венеція та Рим.
Як завершувалося об’єднання Італії
Шанс повернути Венецію випав у тисяча вісімсот шістдесят шостому році під час Третьої війни за незалежність. Італія вступила у союз із Пруссією проти Австрії. Хоч самі італійці на полі бою діяли не дуже вдало, загальна поразка Австрії у війні з пруссаками змусила її віддати Венеціанську область.
Найскладнішим залишалося питання Рима. Рим контролював Папа Римський, а безпеку престолу забезпечував французький гарнізон. Втручатися туди означало розпочати війну з Францією. Але у тисяча вісімсот сімдесятому році вибухнула франко-пруська війна. Наполеон III був змушений забрати свої війська з Рима для захисту власної країни.
Італійські королівські війська підійшли до стін міста і двадцятого вересня тисяча вісімсот сімдесятого року зробили пролом у стіні біля воріт Піа. Вони увійшли до міста практично без опору. Рим проголосили столицею об’єднаної держави, а Папа зачинився у Ватикані, оголосивши себе бранцем. На цьому багаторічний процес повністю завершився.
Проблеми та виклики нової держави
Створити єдину країну на карті – це лише половина справи. Набагато складніше зробити так, щоб її жителі відчули себе одним народом. Відомий діяч того часу Массімо д’Адзельйо сказав знамениту фразу: Ми створили Італію, тепер маємо створити італійців.
Проблема полягала у величезній різниці між північчю та півднем. Північні області мали промисловість, залізниці та зв’язки з Європою. Південь залишався бідним, аграрним і практично феодальним. Більшість населення взагалі не розмовляла літературною італійською мовою, надаючи перевагу місцевим діалектам, які мешканці сусідніх регіонів часто не розуміли.
У перші роки після створення держави виникли такі складнощі:
- Економічний розрив між індустріальною північчю та злиденним півднем.
- Соціальна напруга та масовий бандитизм у південних областях.
- Величезний рівень неписьменності серед сільського населення.
- Конфлікт із католицькою церквою, яка не визнавала нову владу.
Багато жителів півдня сприйняли нову адміністрацію не як визволителів, а як нових окупантів із П’ємонту. Вони отримали високі податки та обов’язкову військову службу, чого раніше не було. Це призвело до тривалої селянської війни та спалаху бандитизму, придушення якого вимагало залучення всієї армії.
Масова еміграція стала ще одним сумним наслідком тих подій. Мільйони італійців у пошуках кращої долі покинули домівки та вирушили до США, Аргентини чи Бразилії. Вони просто не бачили перспектив на батьківщині у перші десятиліття після створення єдиної держави.
Попри всі проблеми, поява нової країни змінила баланс сил у Європі. На карті з’явився новий великий гравець із величезним потенціалом. Країна почала будувати інфраструктуру, залізниці, створювати єдину шкільну систему та армію. Це дало поштовх для розвитку економіки та культури у наступному столітті.
Поширені запитання про Рісорджименто
Що таке Рісорджименто простими словами?
Це період в історії, коли італійські землі виборювали незалежність від іноземних держав і збиралися в єдине королівство.
Коли офіційно було проголошено про утворення держави?
Офіційне проголошення Королівства Італія відбулося сімнадцятого березня тисяча вісімсот шістдесят першого року.
Яке місто було першою столицею нової країни?
Першою столицею став Турин, потім її перенесли до Флоренції, і лише у тисяча вісімсот сімдесятому році столицею став Рим.
Хто такий Джузеппе Гарібальді і чому він важливий?
Це народний генерал і полководець, який зібрав добровольців і звільнив південні землі від влади династії Бурбонів.
Чому Рим не став столицею одразу в тисяча вісімсот шістдесят першому році?
Тому що Рим перебував під контролем Папи Римського, якого захищали французькі війська, і чіпати його було небезпечно.
Як постав конфлікт із Ватиканом після здобуття Рима?
Папа не визнав втрату своїх земель, оголосив себе в’язнем і заборонив католикам брати участь у політичному житті країни.
Які наслідки мало об’єднання Італії для її населення?
Країна отримала єдиний ринок і поштовх до розвитку, але зіткнулася з бідністю півдня та масовою еміграцією за кордон.
Підсумки великого шляху
Історія того, як проходило об’єднання Італії, показує, наскільки складним буває шлях до власної держави. Італійцям довелося пройти через війні, революції та внутрішні суперечки, щоб отримати омріяну свободу. Вони подолали роздробленість завдяки поєднанню народного патріотизму та розумної дипломатії.
Сьогодні Італія є однією з провідних країн Європи із багатою спадщиною. І хоча регіональні відмінності між північчю та півднем відчуваються й досі, ідея єдиного народу давно стала беззаперечним фактом. Історія Рісорджименто залишається прикладом того, як прагнення до свободи може об’єднати людей навколо спільної мети.
Залишити відповідь